×
Віртуальна Політична Кухня (ВПК)

Приватна територія необмеженого доступу

file Питання СКІЛЬКИ ЩЕ ЦЕ ВСЕ ТЕРПІТИ?

  • Вічеслав
  • Вічеслав аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Адміністратор
  • Адміністратор
  • Україна - понад усе!
Більше
03 квіт. 2018 14:38 #2858 від Вічеслав
СКІЛЬКИ ЩЕ ЦЕ ВСЕ ТЕРПІТИ? був створений Вічеслав
Дмитро Беспалий
18 вересня 2015 р.
·
В кінці травня 2014 року я загинув під Волновахою, аби вже в червні наш Головнокомандувач надав наказ про одностороннє припинення вогню...

Я загинув в Зеленопіллі, аби СБУ за викуп відпускала заколотників...

Я загинув під Щастям, аби Геннадій Москаль мав заробіток з контрабанди...

Неподалік Амвросіївки осколок перебив мені артерію, щоб за півтора місяці могли відбутися переговори у Мінську...

Після катувань мене розстріляли у підвалі сєпарів і я радо пішов на смерть заради того, щоб взимку 14-15 років моїм побратимам забороняли використовувати артилерію...

Я похоронений під завалами Донецького аеропорту, аби в лютому 2015 року відбувся Мінськ-2...

Я згорів у “бетері” під Дебальцевим, аби зустрічі у Мінську стали регулярними, а на них Україну представляли Кучма та Медведчук...

Я загинув при взяті села Широкине, бо дуже хотів бачити там демілітаризовану зону...

Я загинув за особливий статус Донбасу...

Я помер за зміни до Конституції...

Я пожертвував собою заради запропонованої нашим Президентом “програми децентралізації”...

Я назавжди залишив дружину та дітей задля чергового відведення озброєння...

Мене було вбито під час перемир'я...

Я пішов на війну і я воював там не за перемогу, а за поразку, не за звільнення або приєднання земель, а за їхню здачу, не за здобуття незалежності чи збільшення геополітичної ваги, а за обмеження власного суверенітету, не за славетні сторінки в історії, а за ганьбу, якої та сама історія ще не знала...

Я загинув за те, щоб "мирний план" імплементувався й надалі...

Я загинув за те, щоб мої близькі та друзі не могли знайти відповідь на питання мого сина: "За що загинув мій батько?"

___________________________________________________

28 серпня помер білорус-дуківець Тарас, був важко пораненний 10 серпня в бою під Старогнатівкою, остані 2 тижні був на лікуванні в Запоріжжі.
27 серпня загинув 21 військовослужбовець, також під Старогнтівкою.
І кожен день гинуть хлопці...
Зоною АТО, не дивлячись на "затищя", бдукають слухи про нові "котели", але якщо вони навіть і будуть, то, щось підказує, що і їх забудуть/пробачать/проковтнуть як і Дебальцево, Іловайськ, ДАП...
"Деякі" так гарно пишуть про те, що ми скинемо владу, не пробачимо смерть хлопців, зі зброєю підемо в Раду, створимо революцію і доведемо до кінця... Але ніхто нічого не робить за для цього.
Всі живуть своїм життям, звичайним, безтурботним, коли найкращі віддають своє життя заради того щоб ви ходили в ресторани/клуби, жили в своє задоволення, ні в чому собі не відмовляли, змінювали 5й айфон на 6й, ВЛАШТОВУВАЛИ ДИСКОТЕКИ НА РІЧНИЦЮ ІЛОВАЙСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ, ЩОБ ПІАРНУТИСЯ ПЕРЕД МІСЦЕВИМИ ВИБОРАМИ...
Морги переповнені, тисячі дітей залишились без батька, жінки без чоловіків, матері кожен день плачуть на могилах своїх янголів.
Ваша байдужість є виною в їх загибелі.
ДРУЗІ!!! СКІЛЬКИ МИ ЩЕ БУДЕМО ЦЕ ВСЕ ТЕРПІТИ?

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.