file Питання Валентин Наливайченко

  • Вічеслав
  • Вічеслав аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Адміністратор
  • Адміністратор
  • Україна - понад усе!
Більше
20 лют. 2018 12:16 #2789 від Вічеслав
Валентин Наливайченко був створений Вічеслав
НАЛИВАЙЧЕНКО ЗДАВ КРИМ ТА НАМАГАВСЯ ЗІРВАТИ ОТРИМАННЯ УКРАЇНОЮ JAVELIN - РОЗСЛІДУВАННЯ
18 Лютий, 2018 3:24

Допити у справі Майдану завадили тодішньому голові СБУ Валентину Наливайченку врятувати Крим від анексії, а візити до Володимира Путіна разом з Віктором Медведчуком відбулися саме під час захоплення СБУ в Луганську та початку війни на Донбасі.

Розслідування журналістів програми "Закрита зона" на “Прямому” про те, як робота агентури та халатність керівника СБУ допомогли Росії захопити Крим та почати війну на Сході.

Володимир АР’ЄВ: Кілька тижнів тому я прочитав зізнання Олега Рибачука, колишнього голови Адміністрації президента Ющенка, а тепер керівника "парасолькової" структури обраних громадських організацій. Він сказав, що співпрацював з КДБ СРСР. Тоді команда "Закритої зони" вирішила з’ясувати, хто з колишніх топів є чи були співробітники радянських та російських спецслужб, де колишніх, як відомо, не буває. Протягом пошуків журналісти розкрили найнесподіваніші імена. Журналісти "Прямого" виявили, що зв’язки Валентина Наливайченка ведуть на Луб’янку.

8 вересня 2017-го екс-голова СБУ Валентин Наливайченко робить зізнання: з 91 по 94 рік вчився в Інституті КДБ імені Андропова у Москві – на факультеті зовнішньо розвідки. Його спеціалізація – Фінляндія. Куратор – майбутній голова Адміністрації президента Росії Путіна, Сергій Іванов. Що цікаво, паралельно наш герой з 1992 року оформлений у новоствореній Службі безпеки України. Але військове звання старшого лейтенанта отримує, очевидно, у Росії.

Ось виписка з наказу начальника Червонозоряного інституту вже Служби зовнішньої розвідки РФ про відрядження – увага – старшого лейтенанта Наливайченка в СБУ. Російського розвідника в Службу безпеки України! Дата – лютий 1994-го. Росія і Україна вже давно окремі країни. РФ вперше пробує анексувати Крим. Щоб отримати звання старшого лейтенанта, за російськими законами, Валентин Наливайченко повинен був отримати російське громадянство і скласти присягу на вірність Росії. Відповідний указ №7 у січні 1992 року підписав тодішній російський президент Борис Єльцин. Але на третьому році незалежності України, буквально за кілька місяців до отримання дипломату, у Валентині Наливайченко раптом прокинувся інший патріотизм – український. На сленгу розвідників це називається "легендування". Наливайченко тут трохи лукавить. За документами, він – відмінник Інститут КДБ – раптом не здає іспит з орієнтування на місцевості, і на тому закінчується його навчання в Росії. Це – "легенда" для спеціалістів.

Ще один цікавий момент. Донедавна на сторінці "Вікіпедії" російської Академії імені Андропова ім’я Наливайченка фігурувало в списку відомих випускників поруч з іменами Путіна, Іванова, Наришкіна та Якуніна. Тепер його імені там нема – витерли з наближенням виборів в Україні. Проте на час переїзду в Київ з Москви кар’єра Валентина Наливайченка лише починається. Всупереч закону про дипломатичну службу, без відповідної освіти Наливайченко влаштовується до МЗС – в посольство у Фінляндії. Збіг? Потім його переводять в українське консульство у США. А з 2004-го Валентин Наливайченко – вже заступник міністра закордонних справ.

А його перше перебування на посаді керівника СБУ запам’яталося цілою серією скандалів. Так, одним своїм заступником Наливайченко призначив одіозного Валерія Хорошковського, а іншим – Андрія Кислинського, в якого незабаром виявили фіктивний диплом. У лютому 2014-го на хвилі революції Валентин Наливайченко повернувся на Володимирську. Якраз починалася анексія Криму. Від СБУ очікували активних дій. Проте, за словами самого Наливайченка, всі його підлеглі пішли на допити у справі розстрілів на Майдані.

Микола МАЛОМУЖ, голова Служби зовнішньої розвідки України 2005-2010 рр.: На жаль, ми можемо констатувати, що і не тільки халатність, а й, можливо, і робота агентури, дозволила Росії захопити Крим, а в перспективі дестабілізувати ситуацію на сході. І це було наслідком того, що бездіяльність привела до війни.

Далі було захоплення приміщення СБУ в Луганську і війна на сході. Голова ж СБУ Валентин Наливайченко у цей час, за даними джерел, разом з Віктором Медведчуком на його літаку вирушає до Росії, без проходження митного і прикордонного контролю – як мінімум, двічі. Борт № P4-GEM. Даних про власників немає. Але те, що 24 серпня 2017 року цей борт літав напряму з Києва до Москви, то ексклюзивність права на прямі перельоти, які кум Путіна отримав як посередник у перемовинах щодо визволення полонених і бранців, говорить саме за себе.

Сам Наливайченко свої польоти в Росію категорично заперечує, однак одразу кілька джерел стверджують, що вони таки були. І у травні 2014-го, і у квітні 2015-го тодішній глава СБУ зустрічався у місті Бєлгород з високопосадовцями РФ. Зокрема, зі своїм колишнім куратором по Інституту зовнішньої розвідки, а на той час керівником Адміністрації президента Росії Путіна, Сергієм Івановим. При цьому жодним чином не інформував, як належить, про ці візити ані в.о. президента Турчинова, ані президента Порошенка. І зараз справа про незаконний перетин кордону, як видно із відповідь СБУ на наш запит, вже в суді. І, можливо, незабаром спливуть нові подробиці.

Між тим, після звільнення з СБУ в 2015 році Валентин Наливайченко активно кинувся в політику: створив власну політсилу, і у 2016-у об’єднав зусилля з іншим полум’яним патріотом – Юлією Тимошенко, під крилом якої починали свій шлях у велику політику чимало одіозних персонажів.

Так, у 2006-у за списком БЮТ вперше потрапив до парламенту Павло Лебедєв – той самий міністр оборони часів Віктора Януковича, який фактично зруйнував українську армію. Також Тимошенко взяла у свою команду наближеного до путінського кума Віктора Медведчука – юриста Андрія Портнова, який нині переховується за кордоном. Останній кадровий успіх Юлії Володимирівни – Надія Савченко, буцімто полонена українська льотчиця, яка називає Віктора Медведчука "українським народом" і не голосує за визнання Росії країною-агресором.

Не Наливайченком єдиним. Про свою співпрацю з КДБ нещодавно повідомив інший колишній високопосадовець Олег Рибачук, який так само, як і Наливайченко, закінчував іноземні мови в Університеті Шевченка – кузня кадрів (КДБ – ред.). Рибачук наполягає: лише співпрацював, а не працював – і на митниці, і під час відрядження в Індію, і згодом на банківській роботі. Зараз Олег Рибачук очолює громадську організацію "Центр UA". Точніше, цілу мережу ГО, які живуть за рахунок іноземних грантів. А центр Рибачука допомагає їм отримувати ці гранти. Щоправда, допомагає лише своїм, перевіреним організаціям.

Володимир АР’ЄВ: У питанні польотів в Росію з Медведчком чинного голови СБУ Наливайченка, ще й під час гарячої фази агресії Кремля, крапку має поставити слідство і суд. Від себе додам лише одну історію. У лютому 2015 року я прийшов до Наливайченка, щоб повідомити його як голову СБУ про наявну у мене тоді інформацію щодо антиукраїнської діяльності кума Путіна – Віктора Медведчука. З фактами. Наливайченко навіть не дав мені перейти до суті справи: "Медведчук – державна людина", – сказав голова СБУ. Щоправда, не уточнив, якої держави ця людина. Далі говорити не було сенсу.

– Ми намагалися зв’язатися з Валентином Наливайченком. Журналісти "Закритої зони" хотіли взяти в нього інтерв’ю, коментарі з приводу цих речей. Він відмовився говорити з нами. Це його права. Але людина з таким минулим, але він постійно їздив до США. Його там добре приймають. Не вірю я, що вони не знають про цей бекграунд Наливайченка, але при цьому його приймають.

Олександр ДАНИЛЮК, керівник Центру оборонних реформ: Я би не перебільшував рівень контактів Валентина Наливайченка у США. Я думаю, що ці контакти пов’язані не з довірою до Валентина Наливайченка, а з тим, що є нормальною практикою в роботі будь-якої спецслужбу. Тут, крім дезінформації і крім впливів, які, очевидно, Наливайченко намагається лобіювати під час своїх візитів у США та інші країни НАТО, він приносить якусь інформацію також. Тому, з цієї точки зору, цікаво аналізувати, отримувати від нього якісь факти, які можуть стосуватися інших осіб, які, так чи інакше, вигідні Росії.

Хочу відзначити, що, за нашою інформацією, один з останніх візитів, які Наливайченко мав у США, був фактично направлений на зрив передачі протитанкових ракетних комплексів Javelin Україні, і він активно педалював тему того, що Україна настільки корумпована, що не здатна забезпечити належний контроль, використання цих комплексів.

– Ви точно володієте цією інформацією? Тому що це фактично є робота проти інтересів України.

Олександр ДАНИЛЮК, керівник Центру оборонних реформ: Безумовно, така позиція могла би кваліфікуватися як державна зрада. І питання знову ж таки, як носій державної таємниці, Валентин Наливайченко під час своїх візитів за кордон повинен отримувати дозвіл від голови СБУ на виїзд і на свою поведінку. Це стосується, звичайно, не лише його, а й інших високопосадовців, колишніх в тому числі. Але Валентина Наливайченка – особливо.

Тут ще раз можна сказати, що у зв’язку з тим, що 26 років у нас була імітацію державності до певної міри, дуже багато інструментів, які прописані в законодавстві, вони ніколи не застосовувалися. І люди, які за них відповідають, навіть, можливо, не знають про те, що вони мали би це робити. Сподіваюся, що найближчим часом все ж таки позиція СБУ та інших органів, які відповідають за це, зміняться.
Цікаво, що в період, коли Валентин Наливайченко служив в Службі зовнішньої розвідки РФ, її очолював інший відомий спецслужб радянський, а потім російський – Євген Прімаков. І в нього була своя доктрина, яка полягала в тому, що в перші роки незалежності не лише української, а й інших колишніх республік Радянського Союзу, колишніх країн Варшавського блоку, всі зусилля колишнього КДБ мають бути зосереджені саме на інфільтрації новостворених структур. Тому Валентин Наливайченко виглядає як абсолютно логічний представник цієї доктрини.

Більше дивіться в сюжеті.


Про Олега Рибачука

– Олег Рибачук теж їздить до США, він підтримує громадський сектор. Щоправда, обраний, але все одно підтримує, домовляється про те, щоб їх фінансували. Яка є підстава вважати Олега Рибачука пов’язаним зі спецслужбами Росії?

Олександр ДАНИЛЮК: Коли ми говоримо про Валентина Наливайченка, який в 94 році був старшим лейтенантом, то це просто навіть образливо для Олега Рибачука їх порівнювати. Тому що Олег Рибачук вже станом на 86-й рік був підполковником. І ще в 82 році, ще будучи молодою людиною, працюючи під час візиту на той момент прем’єр-міністра Індії Індірою Ганді, тісно працюючи з сином Радживом Ганді, який пізніше став прем’єр-міністром, і дивним чином якраз саме тоді сам Рибачук був направлений в Індію, і знаходився там аж до моменту вбивства Раджива Ганді. Він не приховує те, що він мав ці контакти з ним. Хоча говорить, що вони носили випадковий характер – вони випадково зустрічалися з прем’єр-міністром.

А що стосується російський спецслужб, якщо ми візьмемо архіви Митрохіна, відомого перебіжчика, колишнього архіваріуса КДБ, до Великобританії, і відкриємо ці архіви, то ми побачимо, що Індіра Ганді і Раджив Ганді тісно співробітничали з радянськими спецслужбами і фінансувалися ними, тобто їхня партія "Національний конгрес" фінансувалася через різноманітні комерційні оборудки.
Комерційна оборудка, яка дозволила зробити так званих "кешбек", тобто повернення грошей індійського бюджету назад на рахунки партійних структур і приватних банківських рахунків сім’ї Ганді, – це була закупівля літаків Ан. А пізніше це була робота з такою відомою компанією "Зарубежнефть", в якій працював офіційно Олег Рибачук. В 90 роках цю структуру очолював Токарєв, колишній керівник пана Путіна. Тобто це було структура, пов’язана з КДБ.

І, плюс, не забувайте, яку освіту отримав Рибачук. Він був у спеціальній групі, яка набиралася. Їх було всього чотири в Радянському Союзі. Вона набиралася на замовлення Головного розвідуправління Міністерства оборони СРСР, тобто ГРУ. І випускники цих груп йшли стратегічний рівень, тобто це люди, які прослуховували найвищих посадових осіб країн НАТО, моментально все це записували, аналізували. І найкращі з них після цього могли бути направлені в агентурну розвідку, що, якщо подивитися на кар’єру Рибачука, досить логічно виглядає, що саме так і сталося. Він брав участь у відомій операції КДБ "Олімпіада-80", за яку відповідав Андропов особисто.
Ми можемо впевнено говорити про те, що в СБУ є докази того, що Олег Рибачук був офіцером радянських спецслужб. Чому ця інформація не розкривається – сказати складно. Але, якщо говорити про ті розмови, які велися ще раніше, в 2005 році, коли Рибачук став головою Адміністрації президента, то на той керівник СБУ, пан Дріжчаний, який був особистим другом Олега Рибачука, то є такі розмови, що Дріжчаний знищив частину доказів.

Якщо проаналізувати роботу Рибачука, починаючи з 2010 року, то це була дещо деструктивна діяльність, направлена якраз на послаблення на той момент демократичної опозиції, зараз прозахідного уряду. І можу сказати, що, навіть аналізуючи його поведінку на самому початку Євромайдану, коли фактично у співпраці з тодішнім режимом відбулося силове захоплення звукопідсилюючої техніки… І коли ми аналізуємо аналогічну концепцію, застосовану до "податкового майдану", ми бачимо, що це ті самі технології, ми бачимо почерк Сівковича – іншого співробітника КДБ, спеціаліста якраз по провокаціям.

Про лобістів Юлії Тимошенко

Шпигунський скандал, пов'язаний з Юлією Тимошенко та Віктором Ющенком. Жовтень 2011, Київ. У Печерському суді зачитують вирок екс-прем’єр-міністру України у газовій справі – 7 років ув’язнення. Незабаром Юлія Тимошенко перебирається у Качанівську колонію в Харківську область.

Про Тимошенко перед Януковичем клопоче особиста канцлер Німеччини Ангела Меркель. ЄС створює спеціальну місію Кокса-Квасневського. Підписання угоди про асоціацію з ЄС ставиться у пряму залежність від звільнення екс-прем’єр-міністра України. Як певний компроміс навіть пропонується абсолютно не юридична процедура перевезення Тимошенко на лікування до Німеччини. Врешті угода з ЄС таки не підписана. Починається Майдан, і після втечі Януковича Юлія Тимошенко виходить на свободу.

Проте незабаром виявляється, що з європейською стурбованістю долею Тимошенко не все так просто. У грудні 2015-го німецький журнал "Der Spiegel" публікує статтю, в якій ідеться, що ці клопотання стали наслідком піар-кампанії, яку буцімто організував колишній лідер Східної Німеччини і водночас співробітник спецслужби "Штазі" Лотар де Мезьєр. Випадково зацікавившись цією історією, ми з’ясували, що насправді за спробами звільнити Юлію Володимирівну з в’язниці стояв не тільки колишній агент "Штазі", а й колишній агент КДБ та ФСБ Росії Юрій Сагайдак – права рука секретаря російського Радбезу Миколи Патрушева. Далі – документи та свідчення.
Ми зв’язалися "Скайпом" із представником компанії GPRC, яка здійснювала піар-кампанію, метою якої у 2012 році було зацікавити німецький політикум долею Юлії Тимошенко. Той підтвердив: одним з ініціаторів кампанії була людина на ім’я Юрій Сагайдак.

Ігор ПОБЕРЕЖСЬКИЙ, співвласник компанії GPRC: Роль Юлия Петровича Сагайдака в проекте по защите Юлии Тимошенко была очень важной. Это именно он привел дочку Юлии Тимошенко, Евгению, ее адвокатов, ближайший соратников по руководству партии, и с ними вместе мы обсуждали возможность решения задач. А второе – он оставался всегда человеком, который поддерживал нашу связь с защитниками, с ее коллегами по партии. Это было непросто. Это был 11 или 12 год.

Задавши у пошук в інтернеті словосполучення "Юрій Сагайдак", ви отримаєте вкрай мало інформації. Очевидно, це пов’язано зі специфікою роботи нашого героя.

Ігор ПОБЕРЕЖСЬКИЙ: Он был сотрудником КГБ и в то же время он был журналистом. В последние годы он был телепродюсером, сценаристом.

Утім нам вдалося дізнатися про Юрія Сагайдака дещо більше, ніж скупі дані з відкритих джерел. Щоправда, розповісте це інформатор погодився лише на умовах анонімності.

"Юрий Сагайдак после окончания Высшей школы КГБ в 70-х годах служил в Киеве. Часть знакомств с будущими украинскими политиками у него уже с тех времен. А вторая честь более свежих контактов – благодаря его службе в инвестиционном банке "Ренессанс-Капитал". В свое время это был один из главных каналов прохождения иностранных инвестиций в Россию и вывода из России. Сагайдак после увольнения из КГБ и возвращения из Вены оказался в этом банке в специфической должности вице-президента по безопасности".

"Ренесанс-Капітал" – це більше ніж банк. За даними ЗМІ, саме через цю структуру наближеними до російської влади особами виводилися колосальні кошти, зокрема, пов’язані з "Газпромом", для власного збагачення та підкупу осіб в Європі та США. "Ренесанс-Капітал" фігурує в так званій "справі Магнітського".

"Он был деловым партнером нескольких фигурантов "списка Магнитского", его имя встречается рядом с именами главных палачей Сергея Магнитского – следователя Карпова и "черного банкира" Клюева. Но сам Сагайдак в списке не фигурирует".

Після "помаранчевої революції" він частий гість у Києві.

"С украинским политическим классом после первого Майдана он связан через московских бизнесменов, которые взяли под контроль активы в Украине. в частности, через Дмитрия Босова, тоже из окружения Березовского. Через него для Юлии Тимошенко была заказана робота с перспективным анализом к президентским выборам 2010 года.

Ось кілька документів, які, ймовірно, розроблялися людьми з оточення Юрія Сагайдака. Тут аналіз ризиків і пропозицій. Зокрема, припинити війну з Віктором Ющенком і вивести його з президентських перегонів.

Наші джерела стверджують: якщо би план спрацював, у Тимошенко в 2010-у були б усі шанси перемогти на виборах. Чому в цьому був зацікавлений колишній працівник ФСБ Росії – людина, наближена до секретаря російського РНБО Миколи Патрушева? Запитання швидше риторичне. Проте ідея у життя не втілилася.

Але і пізніше, за твердженням наших джерел, інтерес Сагайдака до України не згас. Він не лише займався піар-кампанією зі звільнення Юлії Тимошенко з в’язниці, а й продовжить тісне спілкування з її опонентом – Віктором Ющенком. Навіть хотів зняли про екс-президента України художній фільм, як це свого часу зробив в Росії на замовлення ФСБ.

Історія виглядала настільки неймовірно, що ми вирішили розпитати про все це особисто у Юрія Сагайдака. Зв’язалися з ним по телефону. Останню поїздку, як і будь-які політичні проекти в Україні, він заперечив. Проте заявив, що Віктор Ющенко – його кум.

Юрій САГАЙДАК: С Виктором Андреевичем, конечно, да, у меня тоже есть связи, совершенно не политические, а духовно-религиозные. Назовем это так. Там никакой политики не было никогда. С Виктором Андреевичем все очень просто: мы – кумовья. Петр, его брат, он крестный отец моего сына. Мой отец и отец Петра и Виктора – они с соседних деревень. Ну так получилось.
Нет, в Берлин, в Россию я не ездил. Виктор Ющенко, насколько я понимаю, он не собирался туда возвращаться… я не слышал от него никогда этих слов.

А от від Юлії Тимошенко Сагайдак відхрещується, як і від піар-кампанії по її звільненню.

Юрій САГАЙДАК: "Я ее не разрабатывал. Я никогда не видел Юлию Тимошенко. Я с ней никогда не встречался, у нас не было никогда общих дел никаких: ни коммерческих, ни политических. Но я был свидетелем того, как делали эту пиар-кампанию, чтобы ее вытащить из харьковской тюрьмы. Я знаю, что такая работа велась. Это точно совершенно. Ее заказал некто Аваков Арсен".

Дивно, адже берлінські піарщики кажуть зовсім інше. Так само про інше може свідчити переписка щодо цієї справи, де копії листів постійно перенаправляються Юрію Сагайдаку. У цій історії немає нічого кримінального, проте чимало дивного. У будь-якому разі вона свідчить, як мінімум, про неперебірливість українських політичних еліт і про їхню залежність від Росії. Адже колишніх працівників КДБ не буває.

– Навіщо Тимошенко і її оточенню було користуватися послугами людини, близького до Патрушева, до російських спецслужб?

Олександр ДАНИЛЮК: На превеликий жаль, значна кількість наших топів страждають жадібністю. І у зв’язку з цим вони забувають про те, що безкоштовний сир зазвичай не найсмачніший. І я особисто мав досвід уже в цей період 14-15 років, коли наполегливо компанія, яка займається лобізмом у США, намагалася нав’язати безкоштовні фактично свої послуги уряду України. Це насторожило. І після того, як був проведений аналіз, було виявлено, що це була спецоперація російських спецслужб – саме з тим, що, маючи офіційний мандат від українського уряду, маніпулювати позицією уряду США щодо України.

Це не перший випадок. Згадаємо 2005 рік, коли насправді фракція "Батьківщини" була найменшою, вона налічувала близько 20 чоловік. Але, з іншого боку, вона була чи не найбільш такою кришталево чистою, були моральні авторитети. І зразу після президентських виборів у Юлії Володимирівни з’явилася спокуса збільшити суттєво кількість депутатів. Але їх можна було збільшити тільки за рахунок перебіжчиків з провладного колишнього табору Януковича, Кучми і так далі. І ми пам’ятаємо, як десятки колишніх членів СДПУ(о) приєднувалися до "Батьківщини". Причому не на позиції якихось дрібних посіпак, а одразу на заступників голів фракції, заступників голів партій. Це стосується і Губського, тоді там з’явився і Портнов, який абсолютно одіозний. Тому що це і російські спецслужби… І Лебедєв.

Якщо аналізувати поведінку Юлії Володимирівни, то хочу нагадати, що все ж таки в 2010 році, коли вона програла президентські вибори, і Янукович став президентом, моментально сім з дев’яти заступників голів фракції перейшли в більшість до Януковича. Тому я думаю, що, враховуючи те, що вона сиділа, що її персонально переслідував Янукович, говорити про те, що вона була менеджером цього всього, не доводиться. Скоріше, вона дійсно не могла адекватно оцінити цих людей, не могла адекватно вибудувати систему… Є багато запитань.

– Що треба найближчим часом терміново зробити для того, щоб не допустити інфільтрації або потрапляння російських агентів на вищі щаблі державної влади?

Олександр ДАНИЛЮК: Для цього негайно, невідкладно треба розпочати створення якоїсь невеликої контррозвідувальної структури, яка буде набрана з абсолютно нових людей. Це має бути державна структура, це має бути структура, яка підпорядковується президенту і РНБО України, але звітує безпосередньо президенту. І, відповідно, ця структура за допомогою тих радників, які ми маємо на сьогоднішній день зі США, з Великобританії, з їхніх спецслужб, має бути швидко вибудувана. Вона має бути зосереджена на пенетрацї на цьому рівні поки що тільки вищих державних кіл.

І друге. Очевидно, Інститут національної пам’яті, архіви СБУ, архіви Головного управління розвідки, архіви Міністерства соціальної політики… Тому що, відповідно до українського пенсійного законодавства, у нас всі спецслужбісти російські і країн СНД, вони прирівняні. Тобто ми їм платимо досі підвищені пенсії на рівні з офіцерами СБУ. Це значить, що у нас є їхній реєстр.

Карл ВОЛОХ: Є для цього спецслужба. Вона повинна бути більш ефективною. Треба забрати звідти економіку. Тому що це є розплідник корупції. І воно впливає на все. Починати очищати спецслужбу, а вона вже виконає свою функцію. Це те, що, до речі, і відбувається, просто не так швидко, як би нам хотілося.

Володимир АР’ЄВ: В соцмережах деякі блогери та представники прес-обслуги фігурантів розслідувань заздалегідь почали кампанію з підриву довіри до викриття співробітник російських спецслужб. Хрестоматійна технологія – перевести реальну загрозу від режиму Путіна в уявну. Ще й посміятися над нею – щоб приспати пильність і переключити увагу з реального ворога України. Так було вже не раз в історії України, коли російські спецслужби хазяйнували тут як вдома, і проводили спецоперації, як самі хотіли. Згадайте хоча б "плівки Мельниченка" чи "кольчужний скандал", коли постачання зброї Іраку врешті не підтвердилося, але відірвати Україну від євроінтеграції вдалося. Зараз у Кремля мета та сама, але засоби інші. І персонажів для досягнення мети, в тому числі під легендою патріотів, як видно, не бракує. Нам просто треба бути пильнішими.

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.