×
Віртуальна Політична Кухня (ВПК)

Приватна територія необмеженого доступу

× Що будуємо і як. Вимоги до нашого спільного дому.

file Питання "Справа Бубенчика". Варіантів є лише два, і вони взаємовиключні.

  • Вічеслав
  • Вічеслав аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Адміністратор
  • Адміністратор
  • Україна - понад усе!
Більше
06 квіт. 2018 22:43 #2867 від Вічеслав
Чи стріляв Бубенчик у беркутівців?
06 квітня 2018
Лариса Волошина

Чи стріляв Іван Бубенчик 20 лютого 2014 по "беркутівцям" досі не зрозуміло. Але резонанс від його затримання може бути більш руйнівним, ніж здається на перший погляд.

Протирічь і плутанини в справі затримання та обвинувачення Івана Бубенчика багато. Зараз слідство стверджує, що знайшлися додаткові докази, які дали підстави для його затримання. У Департаменті спецрозслідування кваліфікують дії Бубенчика як порушення ст. 348 ККУ (посягання на життя працівника правоохоронного органу) та ч.2 ст. 115 ККУ (умисне вбивство двох або більше осіб).

Це звучить так, ніби не було до 20 лютого 2014 року ні 18 лютого, коли жертви серед "майданівців" від дій правоохоронців вимірювалися десятками, ні трьох місяців протистояння, коли працівники МВС та "тітушки" учасників Майдану били, викрадали і навіть вбивали, - пише Лариса Волошина для Еспресо.



Як слушно зауважив історик Володимир В‘ятрович: "Бубенчик був одним з тих, хто змінив історію Майдану. Результат суду над ним може змінити долю нашої країни. Якщо Іван стане єдиним, кого посадять за вбивства взимку 2013-2014 років – ми можемо повернутися у минуле до Майдану".

Варто нагадати, як Іван Бубенчик став відомий широкому загалу. 19 лютого 2016 року видання "Bird in flight" опублікувало інтерв’ю з одним з учасників Євромайдану Іваном Бубенчиком, в якому він зізнається у нібито вбивстві двох бійців "Беркуту" на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року. Тоді ж в документальному фільмі "Злам: Слідами революції" Бубенчик розказує, що в той день до нього підійшов хлопець, який в приніс автоматичну зброю, сховану в чехлі від тенісної ракетки. З цієї зброї Бубенчик, за його словами, вбив двох командирів "Беркуту".


Фільм сам по собі змушує глядача задуматися про достовірність зізнання Бубенчика. Авторка стрічки Анастасія Станко, говорить про протиріччя, які містяться в його словах. 20 лютого на Майдані загинуло четверо силовиків. Але, по-перше, ніхто з них не був командиром. А по-друге, виявилося, що з автоматичної зброї в той день не було вбито жодного правоохоронця.

Голова Департаменту спеціальних розслідувань Сергій Горбатюк в інтерв'ю "Укрінформу" в лютому 2017 року розповів, що з місць, на які вказує Бубенчик, дійсно велася стрілянина. Але його покази містять суттєві протиріччя: "Наприклад, він говорить, що там стояв офіцер, а насправді там сидів рядовий, який загинув, причому трохи в іншому місці. Тобто, якщо людина зізнається у вбивстві, дає покази, які не співпадають, то на підставі таких протиріч не можна говорити про підозру йому", - зазначив він.

Горбатюк також додав, що Бубенчик так і не повідомив слідство про місцезнаходження гвинтівки "Сайга", з якої він, по його словам, стріляв. Але ми пам‘ятаємо, що в інтерв'ю мова спочатку йшла про автомат.

Деякі моделі гвинтівки "Сайга" дуже нагадують автоматичну зброю АК/АКМ. Зовні вони схожі. Але тільки зовні. "Сайга", не має перемикача вогню на черги, тому стріляє виключно одиночними пострілами. Є ще кілька суттєвих відмінностей, які людина знайома зі зброєю, не може не помітити. Важко повірити, що колишній військовий Іван Бубенчик, особливо після повернення з АТО - інтерв‘ю він давав у 2016 році - не зміг згадати з якої зброї від стріляв і переплутав карабін з автоматичною зброєю.

В тому ж інтерв'ю він скаржиться журналістці, що слідчі не вірять жодному його слову. На питання чому йому так важливо розказати про вбивство двох правоохоронців, він відповідає: "Мені важливо, щоби мій народ почув, що Яценюк, Тягнибок, Кличко, Парубій кинули Майдан. Мені важливо, щоб люди зрозуміли, що говорить не алкоголік, наркоман, а звичайна людина, звичайний патріот не належний до жодної партії. Мені то важливіше".

Згодом Бубенчик назвав інформацію про те, що він ніби-то вбивав "беркутівців" на Майдані, брехнею. Але на той час попереднє його "зізнання" було розтиражоване російськими ЗМІ, як доказ того, що це саме майданівці почали стрілянину та спровокували "Беркут" на вогонь у відповідь.

Навколо звинувачування Бубенчика вже підіймається хвиля протесту. Багато хто сприйняв затримання Бубенчика як особисту образу. Сам фігурант справи також докидає хмизу у вогонь. 4 квітня з‘явилося відеозвернення, в якому Іван Бубенчик говорить, що обурений звинувачуваннями на свою адресу і просить українців об’єднатися задля "майбутнього наших дітей". Також він заявляє, що підозра - це "виклик кинутий всьому Майдану і всій Революції Гідності, всьому суспільству і всім хто загинув за незалежність".

На відео є також слова, які належать людині з нашивкою батальйону "Донбас", про те, що сьогоднішній генпрокурор Юрій Луценко закликав в 2014 році майданівців до повалення влади. Є і про Андрія Парубія - голову ВР, який тоді відповідав за силову підтримку Майдана. Ці слова буквально повторюють гасла, які нещодавно озвучувала Надія Савченко. Враження, що обидва цитувала одну методичку. Яка також співзвучна з тими пропагандиськими тезами, які постійно повторюють адвокати Віктора Януковича в суді.

Справа Бубенчика вже використовується для того, щоб звинуватити чинну владу у збройному перевороті в 2014 році. "Злочини Майдану", "провокація вогню", "невинно вбиті силовики" - все це мислевіруси виробництва російських пропагандистів, які лунають зараз навколо зізнання/не зізнання Бубенчика.

Під час Євромайдану був активістом 9-ї сотні Самооборони, на початку війни вступив до лав добровольчого батальйону МВС "Дніпро-1", отримав бойове поранення, нагороджений орденом "За мужність", а також волонтерської медаллю "За оборону країни", отримав звання Народного Героя України.

Постать Івана Бубенчика є більш вагомою для українців, ніж маргіналізована Надія Савченко. Хіба прокуратура не бачить зв‘язку між біографією Бубенчика та загрозою спровокувати необачним звинуваченням інформаційну кампанію на захист "жертви злочинного режиму"? Хіба слідчі не помічають кремлівські вуха, які стирчать з цієї справи? Тоді навіщо підіграють? Навіщо дозволяють використовувати себе в брудних інформаційних кампаніях?

Відповідаючи на питання: навіщо вся ця справа проти Бубенчика, прокурор Департаменту спецрозслідувань Олексій Донський почав розказувати про тиск міжнародних структур. "В багатьох звітах міжнародних правозахисних організацій слідство у справах Майдану називається необ'єктивним саме через те, що немає обвинувачених у загибелі силовиків", - апелює Донський. Тут варто зазначити, що Інтерпол і справді відмовляється включати до міжнародного розшуку підозрюваних і обвинувачених у справах пов’язаних з вбивствами на Майдані, посилаючись на "політичний характер справ".

Але чи варто посилатися на думку міжнародних бюрократів, коли мова іде про суспільно-резонансну справу, яка є сумішшю протиріч і дивних збігів? Навіщо прокурор в своїй публічній комунікації дає суспільству натяк, що Бубенчика намагаються арештувати не за його уявну чи дійсну "провину", а тому що так хочуть міжнародні організації?

В цій справі інформаційна складова навколо зізнання, а потім підозри про скоєння злочину Івана Бубенчика набагато цікавіша за його участь в подіях 20 лютого 2014 року.

Генпрокурор Юрій Луценко вже повідомив, що мала місце "неправильна кваліфікація дій учасника Революції Гідності" та пообіцяв змінити групу прокурорів щодо цього епізоду розслідувань подій на Майдані. Але виходячи з того, як стрімко і цілеспрямовано викидалася в інформаційний простір "справа жертви режиму" варто почати розслідування з приводу здійснення провокації, яка може призвести до тяжких наслідків.

Не варто забувати, що гібридна війна - це в першу чергу інформаційна агресія, в який військова складова виконує допоміжну роль.

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

  • Вічеслав
  • Вічеслав аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Адміністратор
  • Адміністратор
  • Україна - понад усе!
Більше
06 квіт. 2018 19:16 #2866 від Вічеслав
По кому дзвін бубенчиків?
Євген Дикий
06 квітня 2018

По нас, пані та панове "майдауни", по всіх нас. Не важить, хто з нас стріляв по "беркутах", хто за відсутності зброї пригощав їх камінням та "коктейлями", а хто взагалі нікого не кривдив, лише розносив під вогнем бутерброди чи бинтував поранених. Ми всі – злочинці, і влада, приведена на Печерські пагорби Майданом, недвозначно нам про це заявила.

Мене абсолютно не цікавить, чи дійсно Іван Бубенчик "завалив" двох ментів, чи прибрехав для красного слівця. І жодним чином не тішить, що прокуратура "знайшла вихід із ситуації" - змінила (абсолютно довільно та безпідставно) одні статі КК на інші, такі, які передбачають "амністію". Навпаки – це набагато гірше та небезпечніше, бо може зійти на гальмах.


Нагадую основи права: амністують ЗЛОЧИНЦІВ. Їх пробачають, звільняють від покарання – але вони лишаються злочинцями. Більше того, щоб скористатись амністією, слід визнати себе злочинцем та покаятись.

Не знаю, чи скористається Бубенчик амністією, це його вибір. Особисто мені амністія від ворогів не потрібна. Я мав можливість скористатись нею трохи раніше – коли нам її пропонував Янукович. Пригадуєте цю "солодку пропозицію": ми забуваємо про вбитих та закатованих "беркутами", до 17 лютого розходимось по домівках, а Овоч так і бути милостиво нас пробачає? Нас з вами тоді вистачило послати вбивць з їхньою амністією куди слід, та відповісти їм так, як належить відповідати вбивцям. Було б щонайменше принизливо прийняти цю саму амністію чотири роки поспіль, після стількох втрат та здобутків. Принаймні, я на це не готовий, натомість готовий відповісти так само як тоді – лише з поправкою на набутий військовий досвід.

"Справа Бубенчика" - не випадковість і не помилка. Вона абсолютно логічна та неминуча, вона з невідворотністю настання світанку витікає з недовершеності нашої революції.

Давайте будемо чесними перед собою: ситуація, в якій тисячі громадян жбурляють у правоохоронців каміння та "коктейлі", а десятки чи сотні дозволяють собі стріляти по людях у формі, жодним чином не є нормальною. Загинуло більше сотні людей, тисячі отримали поранення, сотні назавжди лишились каліками. Тут не можна сказати "ну тойво, проїхали – забули", "ой, погарячкували, якось незручно вийшло", чи звести все до того що "всі потроху неправі". Однозначно мав місце злочин, притому злочин тяжкий. Лишилось визначитись, хто ж був злочинцем.

Варіантів є лише два, і вони взаємовиключні.

Або 16 січня 2014 року президент Янукович у змові з членами уряду та групою депутатів Ради вчинив спробу антиконституційного перевороту шляхом незаконного обмеження гарантованих Конституцією прав та свобод громадян, і це кваліфікується як державна зрада. У цьому випадку ВСІ, саме всі, без винятку, дії на виконання подальших наказів учасників змови були співучастю у злочині, а ВСІ, знову ж таки без винятку, дії громадян, спрямовані на захист та відновлення конституційного ладу та придушення заколоту, були абсолютно законними, навіть героїчними. Будь-який умовний Бубенчик має за стрілянину по "беркутах" під час вчинення цими "беркутами" злочину (співучасті у державній зраді шляхом виконання наказів путчистів) отримати не звинувачення, а державну нагороду.

Або ж перевороту Овоча не було, і тоді всі ми дійсно злочинці. Ми – путчисти, які вчинили збройний бунт проти легітимної влади, повалили її, та по ходу бунту вчинили насилля над правоохоронцями. За це слід серйозно карати. І якщо повалена влада вертається, реставрується – не важить, під тим самим прізвищем "гаранта" чи під будь-яким іншим, важливе правонаступництво, - далі вже їй вирішувати, що з нами робити, карати чи милувати. У нас, злочинців, тоді лишається виключно одне "право" - просити собі амністію. Ну, або вдатись до рецедиву "злочину".

Будь-який варіант "амністування" Бубенчика нічим не різниться від його засудження, бо фактично означає другий варіант трактовки подій 14-го року. Себто, означає реставрацію "домайданної" України, реставрацію вже не лише де-факто, а офіційну та узаконену.

У цій "реставрованій" Україні кожний з нас буде жити не як переможець у Революції Гідності та повноправний громадянин, а як амністований злочинець. Так мусили жити амністовані Хрущовим після років концтаборів герої ОУН та УПА: тихше води – нижче трави, щоденно очікуючи нічного дзвінка в двері, із знанням, що за будь-яку непокору влада миттєво змінить свою тимчасову "милість" на гнів та поверне амністованих назад до ГУЛАГу.

У іншій країні, у тій, де події 16 січня кваліфіковані як державна зрада та путч, також будуть дискриміновані громадяни. Жодний правоохоронець, жодний суддя, жодний держслужбовець, які виконали будь-який наказ путчистів Януковича після 16 січня, не матимуть права посідати будь-яку державну чи виборну посаду. Для цього не потрібні будуть "атестації" та "ради доброчесності", це буде автоматично витікати з їхнього статусу злочинців – співучасників спроби перевороту. Стаття "державна зрада" - важка, і термін давності по ній довгенький. Може ми і вирішимо амністувати багатьох з них, щоб не перевантажувати тюрми всяким дрібним непотребом, але це вже буде наша справа та наше право, і навіть після амністії вони залишаться помилуваними злочинцями, без права бути хоч якось дотичними до держави.

Ці дві України не можуть існувати одночасно на одній території. В який з двох країн хочете жити ви? Особисто для мене це навіть не запитання, відповідь очевидна та однозначна. І так, якщо заради цього треба знову, як тоді, ризикнути всіма здобутками попереднього життя, та власне самим цим життям – що ж, доведеться. Бо життя "амністованого злочинця" мені трохи не до вподоби.

Як і у 14-му, виключно від нас залежить, яка трактовка подій 16 січня, а отже – яка з двох взаємовиключних версій України, - стане офіційною та буде зафіксована у законах, судових рішеннях та майбутніх підручниках історії. В якості "офіційної" завжди затверджується версія переможців. Переможемо – все стане на свої місця, програємо – хто хоче може спробувати просити собі амністію.

Якби "справи Бубенчика" не було, її вартувало б вигадати. Прокуратура геніально нагадала нам про ілюзорність нашої перемоги, незавершеність Революції Гідності, та необхідність доводити революції до логічного завершення – бо інакше реванш та реставрація стають неминучими. Логіка революцій не має винятків і не визнає компромісів: або повна легітимація революції, закріплення її перемоги та показове та невідворотне покарання "колишніх", або ж таке саме показове та невідворотне, але вже стосовно "бунтівників". Кара "бунтівників" в разі чого буде цілком заслуженою – нема чого починати революції, якщо не готовий доводити їх до перемоги, нема чого задовольнятись імітацією перемоги та "розслабляти булки" на лаврах, за таку наївність дійсно слід показово карати.

Так що дякуємо панам прокурорам за "музику" – це на їхніх блазнівських ковпаках весело подзвонюють бубенчики. І це або подзвін по нас, або театральні дзвіночки до нового акту нашої незавершеної революції.

Будь-ласка, Увійти або Відкрити рахунок, щоб приєднатись до розмови.

Модератори: Анубіс